8 жовтня у НВК пройшла лінійка, присвячена пам'яті Василя Мироновича Корнелюка.

Згорів, мов свічка дуб молодий,

Хтось тихо плакав, хтось в душі радів,

Хтось низько голову схилив,

Щоб потім зватись другом незрадливим,

Василечку! У 39 літ!

Ти став месією, пророком волі,

Тебе не раз гукав зрадливий світ –

Ти не продавсь і не скорився долі.

Ти жив, творив, закоханий до сліз

У рідну казку з «синіми очима»,

Любив своїх краян так чисто незрадливо,

Тому й згорів ще молодим.

Ведучий: Шановні друзі! Сьогоднішня наша зустріч присвячена пам'яті світлої людини, гордості України, Волині, Ратнівщини, жителю нескорених Кортеліс – Василю Мироновичу Корнелюку. З 2013 року школі в якій навчався Василь Миронович присвоєнно його ім'я.

Ведуча: 8 жовтня 1995 року обірвалось життя депутата Верховної Ради України, представника Президента на Волині – Василя Мироновича.

Ведуча: Василь Миронович Корнелюк народився 14 вересня 1956 року  в селі Кортеліси Ратнівського району.

        Після закінчення Кортеліської середньої школи з вересня 1973 року по листопад 1974 року працював робітником Єромицького будівельно-монтажного управління в Кобринському районі Білорусі та робітником на будівництві Київського метрополітену. Після служби в армії був робітником на заводі залізобетонних виробів у Бресті і прохідником шахти №1 «Нововолинська».

          Закінчив з відзнакою історичний факультет Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки. Працював директором музею історії села Кортеліси. Був на партійній роботі. Обирався головою Кортеліської сільської Ради, депутатом Волинської обласної Ради народних депутатів. З квітня 1992 року – представник Президента України в Ратнівському районі. 10 квітня 1994 року обраний депутатом Верховної Ради України по Старовижівському виборчому округу №72.

           На 40-у році життя  Василь Миронович трагічно загинув

Ведуча: Василь Миронович не шукав легких доріг. Він добре знав мозолисту селянську працю, ніколи не цурався будь-якої роботи. І маючи, квартиру в Києві, продовжував приїжджати в село.

Ведучий: І тієї фатальної ночі він був удома, але тривожний дзвінок покликав його у дорогу

Ведучий: Та ця дорога стала шляхом у Вічність.

Ведуча: Він був щирою, простою та доброю людиною.  Допогам у будівництві храмів на Ратнівщині, зокрема церква Святого Успіння в селі Кортеліси збудовано при сприянні Корнелюка. І він сам брав безпосередню участь в  її будівництві.

Ведучий. Він допоміг багатьом людям у скрутну хвилини. Сім'я Романюків із Забродів вилікувала свою доньку Інну. Сім'я Калінчиків з Велимче отримала допомогу для лікування смертельної хвороби у трьох свої доньок.

Ведуча: Але його життя, мов спалах яскравої зірки, швидко згасло. І сьогодні вже 19 років немає цієї неповторної людини серед нас. Але його вчинки, старання будуть жити у наших серцях. І як говорить народна мудрість: «Людина жива допоки її пам’ятають».

Ведучий: І наш обов’язок зберегти у своїй пам'ять, розповісти дітям та онукам про славного сина України Василя Мироновича Корнелюка.

Ведуча: А зараз делегація від навчального закладу покладе квіти до могили Василя Мироновича Корнелюка.